1 жовтня — День захисників і захисниць України. Це велике державне свято, яке покликане вшанувати всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворогів. 

Свято відзначається, щоб вшанувати захисників нашої держави – наших сучасників, які боронять незалежність України під час російської агресії, та згадати про українців, які жертвували своїм життям заради Батьківщини від часів козаччини до років визвольного руху в двадцятому столітті. 

До початку російсько-української війни на східній Україні державним було свято 23 лютого – День захисника Вітчизни. Ця урочистість дісталася нам з часів СРСР, а тому в процесі політики декомунізації було вирішено запровадити українську автентичну дату. 1 (14) жовтня виявилося майже ідеальним варіантом. Річ у тім, що саме на цей день припадає велике церковне свято Покрови, яка здавна вважалася захисницею українських козаків та воїнів.

Покрова оберігає й оборонців сьогодення. Разом з усіма українцями захисники просять Пресвяту Богородицю подарувати мир Україні та захистити її кордони від ворогів.

У цей день також справляють День Українського Козацтва. Тож офіційне свято, засноване у 2014 році, охоплює вшанування не лише сучасних захисників, а й тих воїнів, які поклали своє життя за Батьківщину ще у минулі століття.

У такий знаменний день вітаємо всіх чоловіків, хлопців, жінок та дівчат, всіх тих, хто стоїть на захисті кордонів нашої Батьківщини. Ви сильні, стійкі, сміливі і хоробрі. Нехай служба буде спокійною, мирною, а життя - яскравим, довгим, а в домі панує тепло, затишок і любов. Шана і слава захисникам і захисницям Вітчизни, слава Україні! 

Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.

По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.

У День партизанської слави в Україні вшановують відважних патріотів, які боролися за нашу свободу. 

22 вересня щорічно в Україні відзначається День партизанської слави. Раніше в це свято згадували в основному партизанів Другої світової війни. Але з 2014 року і в 2022-2023 роках  багато партизан з'явилося серед наших сучасників. Ці хоробрі люди протистоять озброєним солдатам на тимчасово окупованих Росією територіях. 

День партизанської слави - історія свята

День партизанської слави був заснований указом Леоніда Кучми в 2001 році "на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у Другій світовій війні". У цей день щорічно вітають партизанів і вручають їм нагороди.

Історія партизанського руху українців

Під час Другої світової війни на українських територіях в тилу нацистів діяло близько 200 тисяч партизанів. Серед військовослужбовців партизани були як в числі Червоної Армії, так і серед УПА. Вони звільняли з німецького полону своїх солдатів.

Радянська пропаганда часто замовчувала подвиги українських партизанів. Тим часом, повстанці завдавали великих втрат армії Гітлера, сприяли швидкому просуванню Радянської Армії та деокупації українських міст.

Факти про українських партизанів

• Під час Другої Світової українським партизанам іноді доводилося боротися не тільки з солдатами Третього рейху, а й з радянськими партизанами, які намагалися придушити українських повстанців. Радянські партизани шукали націоналістів серед українських.

• Партизани зробили великий внесок в українську культуру. Про партизанський рух складено чимало народних пісень.

• Головним центром формування партизанських загонів була Сумська область. Тут партизанам було зручно діяти через велику площу лісів.

• Партизани в основному займалися прихованими диверсіями і розвідкою, але іноді вступали у відкритий бій. 2 грудня 1941 року в Чернігівській області партизани розгромили німецький гарнізон з 100 солдатів.

• У 1943 році понад 17 тисяч українських радянських партизанів брали участь у битві за Дніпро. Завдяки їм вдалося обладнати багато переправ через річку.

• Після початку повномасштабної війни з Росією українські партизани показують дива відваги на окупованих територіях. Вони регулярно нагадують окупантам, що ті перебувають на українській землі. Наприклад, місті Токмак Запорізької області партизан підірвав себе разом з двома окупантами.

8 травня Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Друга світова війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Воєнні дії велися на території 40 держав.

Цей день присвячений пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто загинув на її фронтах, в окопах і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно і ми не маємо права програти, бо, як і три чверті століття тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.

Українська армія - сила і гордість нашої Батьківщини. Українські військові довели, що вони найвідважніші, найдосвідченіші, найпрофесійніші воїни у світі. Бажаємо кожному захиснику і захисниці повернутися додому цілими і неушкодженими, і принести з собою перемогу.

В шкільній бібліотеці пройшла виставка присвяченна 300 річчю з дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога.

Нагадаємо, 21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи, заснований на честь початку двох революції – Помаранчевої в 2004 і Євромайдану в 2013. Це свято відзначається щорічно і було започатковано указом президента України в 2014 році. 

метою  виставки було   виховання почуття патріотизму та гордості за наших захисників; формування високої національно-патріотичної свідомості й гідності, почуття відданості своїй державі.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРУ!